Поглиблення децентралізації відкрило для громад нові можливості, зокрема сприяло підвищенню уваги до молодіжної політики на місцевому рівні: активізувалася робота щодо розроблення відповідних програм, заходів та створення окремих підрозділів у структурі органів місцевого самоврядування.
Але, як показало наше дослідження, там де є стратегічне бачення, формується системний розвиток, а де його бракує – політика залишається хаотичною та фінансується за «залишковим» принципом.
Перед нами постало питання: а хто ж насправді приділяє увагу реалізації молодіжної політики на місцях в області та покращує інституційну спроможність галузі?
Так, за результатами нашого дослідження у 2024 році в 51 громаді (70%) та облдержадміністрації діють структурні підрозділи, які забезпечують реалізацію молодіжної політики. У 22 громадах їх не було, а відповідні повноваження виконували працівники апарату ради, з яких ще у 15 взагалі не визначено відповідальних осіб або ці посади тривалий час залишалися вакантними…
Також, раніше ми вже згадували, фінансова підтримка молодіжної політики в умовах повномасштабної війни обмежилася або сповільнилася. Закономірно, місцеві бюджети переорієнтувалися на видатки сектору безпеки та оборони… Якщо у 2024 році видатки за КТПК 3133 «Інші заходи та заклади молодіжної політики» передбачали 41 громада, то у 2025 році (за даними департаменту фінансів) – менше 37, а за підсумками першого кварталу 2026 року – лише 28…
Ще одна суттєва проблема яку ми виявили – не лише в обсягах фінансової підтримки, кадрах, а й у підходах. Органи місцевого самоврядування 11 громад взагалі не затвердили Стратегії розвитку територій, у Стратегіях 9 громад – відсутні молодіжно-орієнтовні індикатори, а у 53 – наявні лише деякі молодіжні аспекти. Також більшість програм соціально-економічного розвитку зосереджуються переважно на інфраструктурних проєктах…
Наше дослідження вкотре підтверджує, що у частини громад молодіжна політика залишається фрагментарною – без чіткої прив’язки до стратегій розвитку, без вимірюваних показників ефективності та без системного аналізу ситуації у цій сфері.
У результаті складно відповісти на базове питання: який ефект дають вкладені ресурси?
Додає викликів і низький рівень прозорості та доступності громадян до прийнятих рішень або обговорення про їх прийняття. Частина громад не оприлюднює інформацію про бюджетні програми та їх виконання. А без відкритих даних не працює ні громадська думка, ні довіра, ні якісне управління!
Втім, ці проблеми в жодному разі не слід приймати як вирок, а як точку росту, адже їх вирішення цілком реальні:
* інтегрувати демографічні показники у бюджетні програми та систему результативних індикаторів;
* інвестувати у навчання фахівців (зокрема й з програмно-цільового методу та гендерно орієнтованого бюджетування);
* створити умови для діалогу з молоддю та враховувати їх ініціативи;
* підвищувати прозорість та відкритість бюджетної інформації;
* активувати пошук додаткових ресурсів – від грантів до партнерств із бізнесом.