У доповнення до попередніх дописів сьогодні хочемо звернути увагу на наслідки 
“такого” реформування системи оплати праці в державній службі.
Через низьку оплату праці, особливо після законодавчих нововведень, основу держадміністрацій формують фахівці зі стажем роботи більше 20 років, а подекуди – близько 40 років. 
На жаль, середній вік працівників невпинно зростає. Молоді та перспективні спеціалісти майже не затримуються і саме вони звільняються насамперед, використовуючи великі можливості ринку праці зі значно вищим заробітком.
Відомо, аби підготувати на посаду компетентного та ефективного державного службовця потрібен не один рік, інвестиції в навчання та розвиток, а також створення привабливого середовища та умов праці, які б мотивували молодь залишатися в державній службі.
Як результат, 
неважко спрогнозувати “неоптимістичне” майбутнє системи державного управління на місцевому рівні в Україні, незважаючи на її важливу роль для функціонування та розвитку будь-якої сучасної держави, та ще й з урахуванням децентралізаційних процесів.
І на завершення традиційно риторичне запитання. Яка мета розробників реформи: поступово розвалити систему держуправління на обласному та районному рівнях з одночасною преференцією вибраних державних органів
Адже за 8-12 тис. грн навіть вахтери, гардеробники та інші некваліфіковані працівники працюють без ентузіазму